• Успішне завершення реформи газового ринку, розпочатої у 2014 році, є одним із ключових пріоритетів України. Ця реформа є важливою для захисту української державності, розвитку економіки та сталого підвищення добробуту громадян.

     

    Реалізувавши газову реформу, Україна стане рівноправною та активною частиною об'єднаного європейського ринку газу. Український ринок, на якому не буде місця зловживанням монополій та політичному втручанню, приваблюватиме інвестиції. Він створюватиме нові робочі місця, попит на продукцію українських підприємств та розробки українських науковців. Україна зможе наростити обсяги видобування газу, зробити його використання більш ефективним та повністю відмовитися від імпорту цього ресурсу. Завдяки ефективній роботі ринку наповнюватиметься державний бюджет, а відтак з'являться кошти на стале підвищення стандартів життя громадян.

    Реформування ринку газу за європейським зразком призведе до відокремлення від групи Нафтогаз частини її сьогоднішніх активів. Втім, реалізація цієї реформи є необхідною умовою для перетворення Нафтогазу на ефективну комерційну компанію, що відповідає його новій місії. Нафтогаз зможе працювати в інтересах громадян України як своїх кінцевих власників, забезпечувати своїм споживачам якісні та надійні послуги за ринковими цінами та конкурувати на рівних з іншими учасниками ринку. Саме тому Нафтогаз підтримує та, разом з українською владою і міжнародними партнерами України, активно докладає зусиль для успішної реалізації реформи ринку газу.

    Завдяки впровадженню нового Закону "Про ринок природного газу" у 2015 році правове поле України наблизилося до енергетичного законодавства ЄС. Важливим кроком у реалізації реформи стало приведення регульованих цін на газ для потреб населення до рівня імпортного паритету протягом 2015-2016 років.

    До початку 2016 року Україна ухвалила більшість вторинних підзаконних актів і наблизилась до наступного етапу реструктуризації Нафтогазу. Однак на внутрішньому ринку і досі існують певні інституційні обмеження.

    Для завершення реформи необхідне створення умов для роботи незалежного регулятора, повне приведення українського законодавства до європейських стандартів та завершення відокремлення функції транспортування газу від функції постачання. Важливою передумовою для успішної реалізації реформи є приведення контракту на транзит газу між Нафтогазом та Газпромом у відповідність до вимог чинного законодавства, тому терміни завершення реформи газового ринку залежать від строків арбітражного провадження щодо цього контракту в Стокгольмі.

     

    ЗДІЙСНЕНІ КРОКИ

    Нове регулювання ринку газу

    Протягом 2015 року Україна здійснила ряд важливих змін у регулюванні ринку газу. Одним із головних досягнень в рамках цього процесу стало ухвалення Закону "Про ринок природного газу", розробленого за активної участі Нафтогазу. Цей документ заклав основу для приведення роботи ринку газу в Україні у відповідність до вимог Третього енергетичного пакета ЄС.

    Введений у дію з 1 жовтня 2015 року закон встановлює, що ринок природного газу заснований на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу. Він також робить можливою інтеграцію українського ринку з ринками газу держав-сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі, шляхом створення регіональних ринків природного газу.

    Новий закон закріпив усталені в ЄС економічно обґрунтовані підходи до організації роботи газового ринку, передбачив відокремлення функцій оператора від функцій видобування та постачання газу, чітко окреслив функції держави та незалежність регулятора, а також встановив принцип регулювання тарифів природних монополій та вільне ціноутворення на конкурентних сегментах газового ринку (з перехідним періодом до 1 квітня 2017 року).

    Закон створив засади для розвитку лібералізованого та конкурентного ринку газу, на якому кожен споживач зможе вільно обирати постачальників та купуватиме газ за ринковими цінами. Задекларовані в законі принципи відкривають усім постачальникам доступ до газотранспортних та розподільних мереж, що дозволяє приватним компаніям продавати газ будь-яким споживачам, в тому числі побутовим.

    Перехід до RAB-тарифікації транспортування газу

    В результаті імплементації європейських правил Україна перейшла до регульованої тарифікації транспортування газу за принципом вхід-вихід. Усі країни Енергетичного Співтовариства мають застосовувати цей принцип. Зокрема, Словаччина перейшла на нього з 2005 року. Якщо раніше тарифи на транзитне транспортування газу в Україні встановлювалися за домовленостями між комерційними компаніями, то з 1 січня 2016 року усі тарифи на транспортування газу встановлюються регулятором.

    Зважаючи на те, що природні монополії за визначенням функціонують в умовах відсутності конкуренції, їхні доходи обмежуються регулятором. При цьому регулятор має знайти збалансоване рішення, яке дозволить мінімізувати витрати споживачів, з одного боку, та забезпечити стабільну роботу інфраструктури з покриттям повних економічних витрат оператора, з іншого.

    Розрахунок тарифу на основі RAB (regulatory asset base, регульована база задіяного капіталу) є загальноприйнятою методологією, яка застосовується для встановлення обґрунтованих тарифів на послуги природних монополій в країнах Енергетичного Співтовариства. Цю методологію ухвалено у вересні 2015 року і впроваджено з січня 2016 року і в Україні.

    Використовуючи цю методологію, оператор розраховує, а регулятор затверджує тарифи на бронювання потужностей точок входу/виходу в такий спосіб, щоб вони приносили адекватний дохід на задіяний капітал, покривали обґрунтовані операційні витрати оператора газотранспортної системи та амортизаційні відрахування. При цьому амортизація основних засобів оператора визначається з огляду на очікуваний період отримання економічних вигід від використання основних засобів. Ця методологія сприяє своєчасній модернізації та розвитку мереж.

    Газпром забронював потужності української газотранспортної системи на рівні 110 млрд куб. м на рік до кінця 2019 року. Відповідно, Україна зобов'язана забезпечувати наявність цих потужностей та витрачати кошти на їхню підтримку. Тому ці витрати були включені у розрахунок вартості входу з відповідних пунктів з'єднання.

    При цьому представники Газпрому та уряду Росії неодноразово публічно заявляли, що не мають наміру продовжувати використання української ГТС після завершення контракту. Газпром активно просуває проекти альтернативних трубопроводів, які дозволять Росії відмовитися від українського маршруту. Це дало підстави очікувати на суттєве зменшення економічних вигід від використання української ГТС з 2020 року, що спричинило скорочення очікуваного строку корисного використання активів. Враховуючи це, відповідно до RAB-методології було включено в тариф прискорену амортизацію тієї частини активів, які були віднесені до транзитних.

    Якщо будуть створені умови, за яких можна буде не застосовувати прискорену амортизацію, то вартість транспортування російського газу Україною в напрямку ЄС буде порівняною із вартістю аналогічних послуг у Словаччині при схожому рівні завантаження.

    Якщо ситуація не зміниться до кінця дії контракту з Газпромом, прискорена амортизація буде врахована у тарифі до кінця 2019 року. В результаті, з 2020 року вартість транспортування газу Прямим потоком, який проходить Україною, буде значно нижчою за альтернативні канали доставки. Україна буде готова конкурувати з рештою транспортних маршрутів та забезпечувати постачальникам як з Росії, так і з Європи привабливі умови транспортування газу як зі сходу на захід, так і з заходу на південь.

    Станом на дату виходу цього звіту Газпром відмовлявся виконувати вимоги українського законодавства та не оплачував послуги транспортування за новими тарифами. Вимога виправити цю ситуацію включена до претензій Нафтогазу щодо контракту на транзит газу, які розглядає Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма.

    Вартість транзиту

    Приведення внутрішніх цін на газ до рівня імпортного паритету

    З 1 жовтня 2015 року в Україні було повн стю скасовано регулювання ціни на газ для промисловості. З того часу ринкова ціна на газ визначається балансом попиту та пропозиції і корелює з ціною імпортованого газу. Крім того, у 2014-2016 роках українська влада зробила безпрецедентні кроки для приведення внутрішніх цін на газ до рівня імпортного паритету. Ще у 2014 році більше половини обсягів газу в Україні реалізовувалося за цінами, які були у 10 разів нижчими за ціни для решти споживачів. У 2016 році ціни реалізації для всіх категорій споживачів практично зрівнялися: ціни на газ для населення були встановлені на рівні імпортного паритету.

    Це було складне, але вкрай необхідне рішення для України. Очікується, що позитивний фіскальний ефект для державного бюджету від такого переходу, а саме річна економія з урахуванням поправки на зниження цін на імпортований газ, складе у 2016 році 4,7 млрд дол./рік (загальна сума прихованих та адресних газових субсидій у 2013 році складала 4,9  млрд дол., в цінах 2016 року, очікува- на у 2016 році – 2,4 млрд дол.).

    Замість перекриття дефіциту від збиткової діяльності Нафтогазу, уряд тепер надає адресну підтримку тим громадянам, яким складно оплачувати газ за загальними цінами. Цьому перетворенню допомогло зниження ціни імпортного паритету в Україні завдяки падінню цін на газ на європейському ринку та діям Нафтогазу з диверсифікації джерел постачання газу в Україну.

    У майбутньому на внутрішньому ринку газу діятиме модель, за якої ціни на газ для усіх категорій споживачів будуть вільно балансуватися попитом і пропозицією. Наразі очікується, що така зміна відбудеться з 2 кварталу 2017 року, що закріплено в вимогах МВФ та у Законі "Про ринок природного газу".


    ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

    ЯКА МЕТА ТРЕТЬОГО ЕНЕРГОПАКЕТА?

    • • Третій енергетичний пакет ЄС спрямований на створення відкритих, конкурентних та прозорих енергетичних ринків, які сприяють торгівлі між країнами та забезпеченню доступу до диверсифікованих джерел енергії. Одним із інструментів досягнення цієї мети є усунення конфлікту інтересів між сегментом виробництва та постачання, з одного боку, і транспортування та розподілу енергії, з іншого.
    • • Газотранспортні та газорозподільні компанії вважаються природними монополіями, тобто такими, де конкуренція між кількома операторами не є економічно обґрунтованою. Таке становище спричиняє можливість дій операторів мереж на користь їх власного виробництва і постачання енергії.
    • • Третій енергетичний пакет ЄС встановлює вимоги, покликані позбавити компаній-операторів природних монополій таких можливостей зловживати своїм домінуючим становищем.
    • • Основною вимогою Третього енергопакета є принцип вільного доступу третіх сторін до інфраструктури, який вимагає надання всім постачальникам газу недискримінаційного доступу до газотранспортної та газорозподільної мереж.
    • • Крім того, встановлюються принципи регулювання діяльності компаній-операторів мереж, зокрема встановлення незалежним регулятором ринку прозорих тарифів для цих операторів згідно з чітким порядком.

    ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------



    ДІЇ ДЛЯ ЗАВЕРШЕННЯ РЕФОРМИ

    Ухвалення необхідних законодавчих актів

    Разом із введенням у дію Закону "Про ринок природного газу" в другій половині 2015 року було ухвалено низку підзаконних актів, без яких неможливо запустити нову модель конкурентного та ефективного ринку. При цьому частина норм у вторинному законодавстві ще потребує суттєвих змін та приведення у відповідність до нового закону та Європейського енергетичного законодавства, зокрема стандартних мережевих кодексів ЄС.

    Завершення реформи корпоративного управління в Нафтогазі

    Важливою складовою газової реформи є реформа корпоративного управління у Нафтогазі, який наразі є найбільшим гравцем у більшості сегментів ринку. План реформи газового сектору, затверджений Кабінетом Міністрів у березні 2015 року, вимагає щоб структура корпоративного управління Нафтогазу була реформована і приведена у відповідність до принципів ОЕСР для компаній у державній власності. Ця трансформація почалася у 2015 році та має бути завершена у 2017 році (див. розділ Стратегія та реформа — Корпоративне управління).

    Цінова реформа

    Завершення арбітражного провадження з Газпромом

    Відмова Газпрому від сплати затверджених НКРЕКП тарифів на послуги транспортування природного газу для транскордонних точок входу/виходу, блокування інтерконекторів на кордоні між Україною та країнами Східної Європи, зокрема Словаччиною, а також неможливість провести відокремлення оператора ГТС призводять до неможливості повноцінно імплементувати вимоги Третього енергетичного пакета в Україні.

    Наразі Нафтогаз є стороною транзитного контракту з Газпромом, строк дії якого спливає 1 січня 2020 року. Виконуючи зобов'язання за контрактом, Нафтогаз виступає як оператор ГТС.

    При цьому Нафтогаз не є ліцензованим оператором газотранспортної системи згідно з законодавством України. Крім того, згідно з європейським та українським енергетичним законодавством діяльність з транспортування газу не можна поєднувати з виробництвом та постачанням.

    Згідно позиції ACER (Асоціація співробіт ництва європейських регуляторів), наявність будь-яких довгострокових транзитних контрактів не є підставою для преференційного або вибіркового застосування норм Третього енергетичного пакета.

    З іншого боку, згідно з вимогами Енергетичної хартії, членом якої є Україна, остання не може впроваджувати законодавство, яке б становило загрозу припинення або скорочення транзиту природного газу до вирішення спору в суді.

    Таким чином, у даній ситуації оптимальним способом повною мірою імплементувати вимоги Третього енергетичного пакета в Україні є вирішення питання у судовій площині. Нафтогаз включив до свого позову проти Газпрому за контрактом на транзит газу вимоги щодо:

    • забезпечення недискримінаційного доступу третіх сторін до газотранспортної інфраструктури (виконання вимог Кодексу газотранспортної системи та застосування недискримінаційних тарифів на транспортування газу);

    • розблокування основних інтерконекторів із суміжними газотранспортними системами для усунення "вузьких місць", які обмежують вільний рух газу через кордони України;

    • усунення юридичних бар'єрів для відокремлення оператора ГТС.

    Позовні вимоги Нафтогазу полягають, зокрема, у тому, що Нафтогазу має бути надане право односторонньої зміни сторони виконавця за контрактом на визначеного оператора газотранспортної системи з метою виконання вимог чинного законодавства України (див. розділ Стратегія та реформа — Надійність постачання газу).

    Структура після відокремлення

    Відокремлення діяльності з транспортування природного газу від постачання та видобутку ("анбандлінг")

    Відокремлення функції з транспортування природного газу ("анбандлінг") є одним із інструментів створення прозорого та ефективного ринку газу в Україні. Незалежний та професійний оператор газотранспортної системи необхідний, щоб забезпечити довіру учасників ринку до газотранспортної системи та збільшити конкуренцію на ньому.

    Третім енергетичним пакетом, зокрема Директивою 2009/73/ЄС, встановлено чіткий механізм усунення дискримінації та обмеження права вільного доступу до газотранспортної системи, зокрема шляхом відокремлення діяльності з управління нею від діяльності з управління видобутком і постачанням природного газу ("анбандлінг").

    Україна, приєднавшись до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також уклавши Угоду про асоціацію з ЄС, зобов'язалася виконати зазначену вимогу шляхом впровадження однієї з дозволених моделей відокремлення.

    Протягом 2015 року тривала робота над розробкою та узгодженням плану відокремлення функції транспортування газу від Нафтогазу. Детальний план анбандлінгу був ухвалений українським урядом у липні 2016 року.

    Він передбачає, що діяльність з управління газотранспортною системою буде повністю відокремлена від групи Нафтогаз за моделлю відокремлення прав власності (Ownership Unbundling, OU).

    Відповідно до плану реструктуризації, затвердженого Кабінетом Міністрів України 1 липня 2016 року, наступними етапами реформування оператора газотранспортної системи мають стати:

    • створення ПАТ "Магістральні газопроводи України" − нової компанії-оператора газотранспортної системи України під управлінням Міненерговугілля;

    • впровадження структури корпоративного управління відповідно до найкращих міжнародних стандартів ОЕСР. В першу чергу, буде створено професійну та незалежну наглядову раду та виконавчий орган, які відповідатимуть за створення ефективного та прозорого управління операційною діяльністю оператора ГТС;

    • комплексний аналіз матеріально-технічних, людських та інших ресурсів, необхідних для ефективної роботи ПАТ "Магістральні газопроводи України", які мають бути передані новому оператору;

    • ухвалення законодавчих актів, якими будуть впроваджені вимоги Третього енергетичного пакета щодо відокремлення діяльності з транспортування на рівні державних органів;

    • передача ключових активів для здійснення діяльності транспортування природного газу на користь нового оператора газотранспортної системи та, відповідно, повноцінний початок його роботи має відбутися через 30 днів після набрання чинності остаточними рішеннями Стокгольмського арбітражу в спорах між Нафтогазом та Газпромом (найбільш імовірно — І пів — річчя 2017). Газотранспортна система України є державною власністю та не підлягає приватизації, новостворена компанія-оператор отримає право концесії;

    • планом також закріплено ряд заходів щодо реформування діяльності зі зберігання природного газу. Так, передбачається проведення до 1 липня 2017 року комплексного аналізу підземних газосховищ з метою визначення найбільш ефективної моделі їх використання, а також вживання заходів щодо створення окремого оператора газосховищ під управлінням Міненерговугілля.

    Головна
     
    Наступний розділ >>